Философия жизни

Я думала, что главное в погоне за судьбой –

Малярно-ювелирная работа над собой:

Над всеми недостатками, которые видны,

Над скверными задатками, которые даны,

Волшебными заплатками, железною стеной

Должны стоять достоинства, воспитанные мной.

Когда-то я так думала по молодости лет.

Казалось, это главное, а оказалось – нет.

Из всех доброжелателей никто не объяснил,

Что главное, чтоб кто-нибудь вот так тебя любил:

Со всеми недостатками, слезами и припадками.

Скандалами и сдвигами, и склонностью ко лжи.

Считая их глубинами, считая их загадками.

Неведомыми тайнами твоей большой души!

Екатерина Горбовская

Мудрый человек сказал:

'Три вещи никогда не возвращаются обратно: время, слово,возможность.

 Три вещи не следует терять: спокойствие, надежду, честь.

Три вещи в жизни наиболее ценны - любовь, убеждения,дружба.

 Три вещи в жизни ненадежны: власть, удача, состояние.

Три вещи определяют человека: труд, честность, достижения.

Три вещи разрушают человека: вино, гордыня, злость.

Три вещи труднее всего сказать: я люблю тебя, прости,помоги мне'...

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО

САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професій­ної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин су­спільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтере­сами, високою культурою праці і поведінки.

У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання ­ всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і понятгях теми, що вивчається, пробуджуються і розвивають­ся навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучас­ною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставленнявчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки. 

ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

І. Чи відповідає мій урок програмі?

2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці на­вчальні, виховні і

розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?

4. Що було основним, найсутгєвішим на уроці?

Чи зумів я акцен­тувати увагу учнів на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із

формування основних умінь, навичок, інтересів учнів?

Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?

6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці?

Чибули вдалими вибір і поєднання?

7. Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) домінували на уроці?

Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?

9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися об­сяг і складність 

домашнього завдання?

Чи було воно диференційованим?

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів? 

ОРІЄНТОВНА СХЕМА ПОВНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ

I. Тип і структура уроку:

1. Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

2. Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів.

3. Витрата часу.

II. Зміст та методика повторення вивченого:

1. Повнота та глибина перевірки.

2. Методика повторення, диференціація завдань.

3. Кількість задіяних перевіркою учнів.

4. Об'єктивність та аргументація оцінювання.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Вимоги програми.

2. Науковість, зв'язок із життям, систематичні сть, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного.

3. Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку.

IV. Методи навчання:

1. Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними ма­теріалами.

2. Обrрунтованість застосованих методів.

3. Активізація пізнавальної діяльності.

4. Використання методів проблемного навчання.

5. Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи.

6. Самостійна робота учнів.

7. Методика контролю та обліку знань.

V. Засвоєння нового:

1. Добір матеріалу для формування умінь та навичок.

2. Самостійна робота під час закріплення.

3. Зворотній зв'язок. Оцінювання відповідей.

VI. Завдання додому:

1. Обсяг, характер і доступність матеріалу.

2. Наявність та характер інструктажу.

3. Наявність диференційованих завдань.

4. Місце домашнього завдання на уроці.

VII. Характер діяльності вчителя:

1. Рівень педагогічних вимог до роботи учнів, розвитку їхніх мови, мислення.

2. Мова вчителя та загальний стиль його поведінки. 3. Організаторська, управлінська діяльність вчителя. Робота з різними групами учнів.

4. Діяльність вчителя як консультанта та координатора навчання.

VIII. Характер діяльності учнів:

1. Самостійна робота. Робота в групах.

2. Диференціація та індивідуалізація.

3. Активність мислення.

4. Розвиток психічної сфери учнів.

ІХ. Результати уроку:

1. Підбиття підсумків.

2. Виконання плану.

3. Рівень досягнення мети.

4. Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці. 

Притча «Сделайте счастье своей привычкой»

Притча «Сделайте счастье своей привычкой»

      В одном крестьянском доме на западном побережье Ирландии жил один счастливый человек. Каждый божий день этот крестьянин пел и насвистывал песни и был  в самом  счастливом расположении духа. Когда у него спрашивали о причине его радостного настроения, он отвечал: «Я привык быть счастливым. Каждое утро, когда я просыпаюсь, и каждый вечер, прежде чем закрою глаза, я благословляю свою семью, пашню и поля, скот и благодарю Бога за богатый урожай».

       За сорок лет он сделал это своей ежедневной привычкой. Этот простой ирландский крестьянин  открыл , таким образом тайну, основанную на функции подсознания, что Счастье – это не что иное, как привычка и результат позитивного мышления.

   

Літопис крилатих думок

Літопис крилатих думок

1.    Ключем до всякої науки є знак питання (О.Бальзак).

2. Учений знає і все-таки вчиться; а неук не знає, чого йому вчитися (Гельвецій).

3.    Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя (Демокріт).

4. Наука лише штучно розчленована на дисципліни, насправді ж це єдина система знань і бачення світу (М.Ремейс).

5.    Найбільша перемога – це перемога над самим собою (П.Кальдерон).

6.    Коли ви чуєте щось, ви це забудете.

Коли ви бачите щось, ви це запам’ятаєте.

Але до тих пір, поки ви не зробите чогось, ви цього не зрозумієте (Майкл Е.Гербер).

7.    Примусити людину мислити – це значить зробити для неї значно більше, ніж дати певну кількість інструкцій (Чарльз Бебідж).

8.    Розум людський має три ключі, що все відкривають: знання, думку, уяву (В.Гюго).

9.  Нехай ніхто не думає, що справжньою людиною можна стати, не навчившись діяти  як людина, тобто не одержавши настанови про те, що її робить людиною (Я.А.Коменський).

10.Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенькою (Народна мудрість).

11. Добре тому, хто навчився вчитися (Меандр).

12. Отже, якщо ти маєш розум, навчайся чогось, бо розум без навчання – тіло без одежі або людина без обличчя, адже кажуть: освіта – обличчя розуму (Кабус).

13. Немає прагнення більш природного, ніж прагнення до знання (Монтені).

14. Думка – це ключ до всіх скарбниць (О.Бальзак).

15. Усе, що має людина, це наслідок переданого їй знання (Л.Толстой).

16. Знання складається з дрібних крихт щоденного досвіду (Д.Писарев).

17. Так, я мудріший за них, тому що я знаю, що нічого не знаю, а вони, нічого не знаючи, гадають, що все знають (Сократ).